Євген Герасимчук. Філософія булочок та моделінгу

 

Знайомтеся, це Євген Герасимчук. Нині він випускник фізичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, у далекому минулому – фіналіст програми обміну для школярів «FLEX», а сьогодні – успішна модель. Він спробує зламати ваше уявлення про фешн-індустрію.

На вас чекає мінус один довгий вступ з рекламним представлення героя інтерв’ю, та плюс п’ять цікавих фактів про нього від нього самого.

— Євгене, переліч п’ять фактів, які розкривають твою особистість.

— Перший – це вічний пошук. Перебуваю у пошуку життєвої філософії, заробітку, спілкування. Напевно, це і рухає мене по життю.

Другий факт – не можу без булочок жити. Це сенс життя (сміється). Як би погано тобі не було, ти з’їси булочку, і все стане краще. Це круто, що суспільство створило речі, якими можна швидко і за дешево покращувати життя.

Третій факт про мене – люблю мучити свій мозок. Деколи вирішувати якісь логічні задачки. Це, мабуть, звучить, як якась фраза з дитячого садка.

Четверте. Люблю максимально все ускладнити. Не знаю навіщо, але так просто здається, що у житті є якийсь сенс.

Хм, п’ятий факт… Може бути цікавою його відсутність.

— А ти пішов до модельного бізнесу, аби ускладнити життя? Чи, можливо, це було бажання втілити дитячі мрії, чи взагалі раптовий імпульс?

— На той час, коли я тільки починав свою кар’єру у модельному бізнесі, це дійсно був якийсь імпульсивний вчинок. Я навіть не знаю, чим тоді керувався. Почув  від сестри про моделінг і вирішив спробувати, тим паче гроші зайвими не бувають. Таким чином життя просто на блюдечку піднесло мені запрошення до модельного бізнесу.

 

 

— Ти йшов у моделі навмання з якимось пакунком стереотипів чи був обізнаний у справі? Узагалі як тебе зустріла індустрія моди?

— Насправді я був настільки далеким від фешн-індустрії, що навіть не знав, що можна вважати кліше в ній. Тут таке життя, що знаходиться поза нормальностю. Усе, що відбувається –  справжня театральна постанова, а зірки і моделі – просто продукт.

Моделінг можна порівняти з супермаркетом, до якого ви приходите за булочкою. Ви даєте їй оцінку: смачне, не смачне, гарне, якогось кольору. Але ніхто не знає, як працюють маркетологи, пекарі, ті, хто печі монтують. Ви бачите продукт – любите його або ні.

 

 

— Скільки зараз реально заробляють моделі?

Немає чіткої ринкової ціни на модель. Ви можете почути лише середню ціну на деякі проекти. Я знаю моделей, які отримують великі гроші, значно вищі, ніж десь офіційно заявлено. Мені важко назвати таких людей геніями у своїй професії, і важко назвати певний прозорий шлях до отримування таких грошей.

— Кажуть, додаткове джерело заробітку у моделей – так звані спонсори та подарунки від них. Чи правда це?

— Хто б повірив мені, якщо я б це спростував? Моделі досить симпатичні, тому, безсумнівно, звертають на себе увагу. Їх оточують люди, яких цікавить зовнішність не лише у професійному плані. Тому трапляється, що моделі дійсно не завжди заробляють плакатами, білбордами та відео.

 

 

— Люди зі сторони вважають, що добра модель має всього-навсього багато посміхатися та мало їсти. Як ти можеш це прокоментувати?

— Моделі переживають за свої параметри, тому дуже мало їдять. Моя знайома навіть почала приймати антидепресанти, щоб позбутися почуття голоду. Я бачив хлопця, який пив щодня тільки кефір. Це страшно.

Здається, що моделі знаються на здоровому способі життя, але це неправда. Багато провідних моделей мають проблеми з вагою і обличчям. Усе через неправильне харчування, постійні вечірки і вживання алкоголю.

— Чи зіштовхувався ти з упередженим ставленням до себе як до моделі? Адже українське суспільство досить неоднозначної думки стосовно чоловіків у модельному бізнесі.

— Чогось типу «Ти, Євгене, модель, тому я буду по-особливому до тебе ставитися» насправді не було. А от «Євгене, я тебе вважаю симпатичним, тому буду до тебе ставитися упереджено» – так. Тому я скоріше зіштовхувався з певним видом соціального упередження, а не модельного.

 

 

— Які перспективи роботи моделлю в Україні? Чи затребувані наші манекещики закордоном?

— Перспективи чого саме? Перспективи заробітку, коли ти студент – чудові. Перспективи, як кар’єри –  не дай Боже.

В Україні у модельному бізнесі обертаються відносно невеликі гроші. Можливо, ситуація зміниться, коли дизайнери та виробники вийдуть на новий рівень своєї продукції. Тоді виросте потреба у професійних моделях, та з’явиться більше перспектив.

Сказати, що Україна славиться своїми гарними хлопцями – це нонсенс. Звичайно є якісь гарнюні, що підкорюють світові подіуми, але це велика рідкість.

— Які основні відмінності та особливості українського та іноземного модельного бізнесу?

— Вони настільки відрізняються, що їх взагалі не можна порівнювати. За кордоном моделінг – це бізнес та спосіб заробітку. Узяти той же Китай, де величезна кількість фабрик одягу, у тому числі філіали європейських виробників. Туди їдуть заради грошей манекещики зі всього світу.

— Ще один стереотип стосується расової дискримінації у фешн-індустрії, при чому не лише темношкірих моделей, а й з латиноамериканських та азіатських. Чому тоді Китай запрошує стільки людей європейського типу зовнішності, а не популяризує азіатську?

— Це неправда, азіатські моделі досить активно використовуються у модельному бізнесі. Але не можна просто взяти та замінити весь ринок на них. Щодо європейських майданчиків, то там екзотична зовнішність ціниться набагато більше. Узагалі не бачив такої явної дискримінації, принаймні у моєму досвіді подібних випадків не було.

 

 

— Чи ти маєш досвід роботи моделлю за кордоном?

— Так, я працював у Китаї, Лівані і Туреччині. До першої країни їздив як гастарбайтер, шукав там роботу через модельні агентства. До Лівану я потрапив по дайрект-букінг – це коли саме ти потрібен, і саме тебе викликають до країни заради зйомок певного бренду. Таке трапляється ледве не раз за модельну кар’єру.

— Назви основні причин прийти до моделінгу та піти з нього.

— Модельний бізнес, на мою думку, більше корисний як спосіб розширити кругозір, а не кар’єра. Агентства часто фінансують поїздки закордон, тому є можливість побачити світ, відчути іншу культуру. Також ти швидше дорослішаєш, модельна школа загартовує.

Звісно, ти заробляєш легкі гроші, тому з часом від цієї роботи важко відмовитися. Багато людей залишаються на одному рівні і не можуть його полишити.

 

 

— Чим є для тебе модельний бізнес зараз: просто хобі чи головний вектор у житті? Ти плануєш й надалі підкорювати подіуми чи готовий шукати себе у чомусь новому?

— Модельний бізнес для мене зараз – чудовий підробіток, тому що ти не влаштовуєшся на постійну роботу і одразу отримуєш зароблене.  Доки ти шукаєш себе,  намагаєшся зрозуміти, у чому прагнеш бути кращим, і як хочеш годувати сім’ю, цей бізнес стає добрим інструментом для моментального заробітку. Його можна поставити на рівні з роздаванням флаєрів.

Я отримав багато досвіду, зробив свій творчий внесок у фешн-сферу, але зараз намагатимусь віднайти втілення своїх амбіцій у чомусь іншому.

І всім пораджу: залишайтеся щасливими. Це найлегша і найскладніша водночас порада. І, звісно, отримуйте задоволення від життя!

Фото з особистого архіву Євгена