MEGO Международный интернет-портал для амбициозных людей
Оксана Пекун — українська естрадна співачка, телеведуча. Заслужена артистка України (1998), Народна артистка України (2011). Також Оксана Пекун відома українцям як ведуча програми «Фольк-music», її духовний оберег, адже любить не лише свою роботу, а найголовніше – людей.
Нещодавно у Народної артистки розпочався всеукраїнский гастрольний тур, на який вже давно чекали мільйони прихильників її творчості. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватися с Оксаною Пекун.
На mego-питання відповідає Оксана Пекун.
— Оксана Олександрівна, розкажіть, будь ласка, про ваш майбутній концерт у Мелітополі?
— Я дуже чекаю цього концерту. Важливо, що я покажу себе, як співачка. Покажу свій творчий доробок за останні роки. Адже наш глядач давно не чув хорошої української пісні від наших українських артистів. І це хороший привід зрозуміти, що я і моя творчість потрібні нашому глядачеві.
— Як готувались до святкування Вашого 25-рiччя творчої дiяльностi та всеукраїнського туру? Заздалегідь складали плани, списки, і таке інше? Чи це був експромт?
— Звичайно, планували, готували. Такий період в житті є, коли кожен артист, досягаючи ювілейної дати у творчості, звичайно ж, хоче відзвітуватися перед своїми глядачами та слухачами, підвести певну рисочку своєї творчої діяльності.
— Коли ми готували цю концертну програму. довго думали, як назвати програму, яких артистів запросити. І до цього часу ми ще думаємо, яку пісню після якої поставити (посмiхається). Безсонні ночі, адже ми розуміємо, що концерт має бути на одному диханні і кожна хвилинка у концерті не має бути зайвою і щоб в кінці глядач мав сказати: «Мені мало, хочу ще» (посмiхається). І обов’зково на концерті глядач побачить мою творчу душу! Адже концерт так і називається: «ДУША МОЯ».
— Коли виступили вперше пам ятаєте? Сольно або в складі з кимось?Можете пригадати емоції, коли вперше вийшли на сцену?
— Мама пошила мені голубе плаття в горошок, я вийшла на сцену палацу культури міста Тернопіль з вокально-інструментальним ансамблем. Світло світить мені в очі, повний тисячний зал людей, мої музиканти грають, а в мене коліна так трусилися, що плаття аж колихалося, як хвилі (посмiхається). Було дуже страшно, але цікаво (посмiхається). Тоді я співала пісню «Крылатые качели».
У 1994 році на День Незалежності на великій сцені нашої держави в палаці «Україна» я вперше вийшла на сцену вже професійно з піснею «Кав’ярня кохання», яку написали для мене Олена Лайко і Олександр Бурміцький.
— Ви з дитинства мріяли стати співачкою? Як прийшли до творчості?
– Я співала, скільки себе пам’ятаю. Так любила співати, що однолітки — на дискотеку, а я — у музичну школу (посмiхається). Моя ж перша пісня і перший вихід на сцену – це пісня «Пропала собака…». Я плакала, коли її виконувала. Повне задоволення від співу отримувала у хоровій студії «Зоринка». Своїм першим вчителем вокалу, своїм творчим батьком вважаю Ізидора Олексійовича Доскоча. Він вкладав в мене всю душу, і я була першою випускницею «Зоринки». І саме з цим колективом я вперше виступила на сцені Палацу «Україна», коли навчалася у 6-му класі. Після цього бажання бути на сцені, великій сцені, мене не полишало. Навіть пам’ятаю, коли з Києві до нас приїхала журналіст і спитала в мене: «Оксанко, а от які в тебе мрії», а я кажу: «Я хочу бути на великій сцені». Цього я і досягла.
— Ваші рідні вас підтримували?
— Перші мої кроки підтримувала моя мама – Лідія Павлівна. Мама робила все, аби я могла розвиватися творчо. Вона допомогала мені у вихованні моєї доньки Лідусі. Пам’ятаю, ми восьмимісячну Лідусю у візочок — і на потяг до Чернівців на пісенний конкурс ім. В. Івасюка. Я — долати мистецький олімп, а моя мама — доглядати за кулісами онуку. І саме на цьому конкурсі вона побачила моє бажання, наскільки я хочу співати, що я прагну сцени і вона зробила все, аби мені у цьому допомогти. Вона перший мій дизайнер- усі костюми, в яких я виходила на сцену в дитячому садочку, школі і у 1994 році на великій сцені– моя мама пошила сама. І зараз вона дуже мене підтримує, бачить мої успіхи і мою творчість.
Володимир Коваленко — мій продюсер і чоловік, він закоханий у мене не лише, як у співачку, він розуміє підтримує мене у всьому. Займається рутинною роботою, якої глядач не бачить: записами моїх пісень, зйомками, організацією концертів і турів. Володя є надійною опорою в моєму житті. І як співачку, вміє тримати в рамках. Якщо говорити про те, чого я досягла, то це, власне, завдяки своєму чоловіку і продюсеру Володимиру Коваленку, ну й, звичайно, своїй мистецькій впертості (сміється). Він керує всім, а я його крила – надихаю. Ми не уявляємо себе поодинці. Нас об’єднує творчість. А ми не можемо інакше, бо вже не розбереш, де творчість, а де особисте життя — усе злилося воєдино.
Донечка Лідуся — мій креатив, моє натхнення, моє сонечко. Зятя люблю за талант, турботу і почуття гумору.
— Звідки ви родом, розкажіть, якщо можна, про рідну місцину, як зростали?
— Родом я з Тернополя, з галицького красивого містечка на Поділлі.
Тернопіль мене полонив своє красою – це чарівне зелене місто, в якому живуть талановиті і мистецькі люди. Там є своя культура, свої традиції, надбання. Там таке красиве озеро в центрі міста, що у нього не можливо не закохатися. Це місто виховало дуже багато відомих особистостей, багато музикантів, які відомі не лише у нас в Україні. Всі дуже чудово знають Віктора Павліка, Наталку Бучинську, гурт «Скай», гурт «Нічлава», Андрія Підлужного, Соломію Крушильницьку. Я безмежно люблю Тернопіль. Це колиска мого дитинства: там я ввібрала всю любов до України і всього українського, я з дитинства співала народних пісень, я закохана у традиції цього міста. На початку мого дитинства мені було тяжко, адже у школі мене не дуже любили і усі називали пухліком, бо я була повненька. А однолітки з мене сміялися, казали: «О, вона ходить огірки солить, солістка». Ображали, але я була дуже сильною, взяла себе в руки і поборола себе і свою повноту, недоліки і досягла того, чого я хотіла. Зараз, я з усмішкою дивлюся людям в очі, які мене колись ображали (посмiхається).
— Про концертний тур Україною. Скільки міст і сел включено? Чому обрали саме їх?
— Концертний тур розпочався з мого улюбленого і рідного міста- Тернопіль, а 12 лютого – у «Жовтневому» палаці міста Києва, які пройшли з аншлагом і люди мені досі телефонують і дякують за ті емоції, які вони отримали.
6 квітня – Запоріжжя;
7 квітня – Мелітополь;
28 квітня – Дніпро.
А там Львів, Івано-Франківськ і т.д. Концертний тур планується по всій Україні.
— Хто з вами поїде в тур, може, з колег?
— В концертний тур зі мною поїдуть мої побратими по сцені і друзі – це актор театру і кіно, ведучий шоу «Лото-забава», народний артист України Анатолій Гнатюк, з яким ми дуже давно дружимо і в дуеті заспівали не одну пісню (посмiхається).
І театр пісні «Dzherela», з якими ми працюємо більше 10-ти років.
— Скільки у вас пісень, рахували?
— Близько 200-х пісень. Конкретно не рахувала. А скільки я знаю пісень, які ще не записані (посмiхається).
— У вас було чимало дуетів, з ким найбільш запам яталось?
— Дуетів було багато, але найбільше запам’яталися з Іоном Суручано. Анатолієм Гнатюком та Віктором Павліком. Я обожнюю живий спів.
— А з ким хотіли б заспівати разом? Зараз модно поєднувати різні жанри, наприклад, поп-співак з рокером… чи оперний з роком…
— У мене є цікавий дует з гуртом «OT VINTA» — пісня «Верби».
Я не проти експериментів. Головне, щоб це було професійно і якісно (посмiхається).
Мені дуже подобається рок, опера, класика і будь-який жанр музики. Мені дуже подобається гурт «The Doox» — вони оригінальні і мені цікаво було б зробити з ними дует або з гуртом «Антитіла».
— У вас останнім часом зміни в житті, можете про це розповісти?
— Це – новий виток у творчості. Мені захотілося щось змінити, щоб глядач побачив і сказав: «Вау, Пекун? Вона змінилася». Я стала ходити до фітнес-залу, почала записувати багато нових пісень і, найголовніше: я у вільний час ще встигаю займатися англійською і це все допомогає мені розвиватися, як особистості. Можливо, ця різноплановість мене трошки і змінила (посмiхається). Тому ці зміни і відчутні!
— Як вам вдалось схуднути? Є якийсь секрет? Бо багатьом це ніяк не вдається…
— Мені це теж дуже часто не вдається (посмiхається). Цей стан баяну «товстішаєєш-худниш» він не полишає (посмiхається). Але мене спасає Дюкан – це чудова білкова дієта, де дозволяється нежирна їжа, не жирний кефір. Але без спорту, фітнесу жодна дієта не буде якісною і корисною. Я дуже люблю багато ходити. Краще прогулятися пішки. Ніж їхати у авто.
— Можете поділитись, яким спортом займаєтесь, чи фітнесом, тобто як підтримаєте форму?
— Фітнес і басейн — моє здоров’я і фігура. І дуже люблю кататися на лижах (посмiхається). А ще — репетиції з моїми колегами по сцені — театром пісні «Dzherela». Під час цих занять спалюється немало калорій. Проте результат: драйв і професіоналізм на сцені.
А рік тому у мене з’явився улюблений вид спорту – я взимку почала кататися на гірських лижах. Це для мене таке задоволення. Я просто розчиняюся в тих горах і кайфую. Мене навчила дочка. Вона була моїм інструктором і я дуже дякую Ліді, що вона це зробила, тому що я тепер можу спокійно кататися на лижах, отримувати від цього задоволення і підтримувати свою фігуру (посмiхається).
— Про відпочинок. Як себе відновлюєте, де ваші «місця сили», в України чи десь ще?
– Люблю гуляти вуличками Києва, аби «забутися» і заспокоїтися.
— Де побували, в яких країнах? Де найбільш запам’яталося? Куди б хотіли ще потрапити?
— За 10 років роботи на проекті «Фольк-music» я подорожувала Україною і об’їздила багато куточків нашої країни і кожен край по своєму унікальний, неповторний. Я паралельно і працювала, і відпочивала – отримувала неймовірне задоволення не лише від природи, а й від спілкування з людьми. Але для мене найкраще місце відпочинку – це мій заміський будинок, де я розчиняюся з природою, забуваю про усілякі негаразди
— Я би хотіла потрапити у ту країну, де я ще не була. А де була – довго перераховувати (посмiхається).
— У вас є якісь хобі?
– Часу на хобі не вистачає, але люблю займатися рукоділлям, працювати на зеленій ділянці приміської садиби, збирати гриби у найближчому лісі. Кожен день розписаний по хвилинах. І все-таки знаходжу час, аби сплести на спицях шалик або шапочку, розшити сукню бісером, пошити щось на машинці.
А одне з найулюбленіших хобі – перукарська справа. Багато говорити не буду, але ножиці завжди при мені (посмiхається).
Оскільки маю білоруське коріння, то улюблена страва, якою зазвичай пригощаю гостей, – картопляні галки. Це популярна страва білоруської кухні, схожа на картопляники. Люблю також окрошку. Ці страви навчила мене готувати моя мама.
Дякуємо Оксані Олександрівні за цікаве интерв’ю та чекаємо на концерт у Мелітополі!
