Сергій Остролуцький: «Через три місяці після реанімації пробіг 200 метрів з новим рекордом»

 

Перед 2nd Zaporizhstal Half Marathon, який відбудеться 28 жовтня у Запоріжжі, ми запустили цикл інтерв’ю з його учасниками, для яких біг став невід’ємною частиною життя. П’ятим героєм нашого проекту став Сергій Остролуцький, сертифікований тренер зі спеціальної фізичної підготовки і спортивної фізіології, засновник і головний тренер бігового клубу «Power Runners».Він розповів нам про те, як проходять відкриті тренування, про секрети в роботі тренером, а ще про те, як повернувся в спорт після серйозної травми.

— Сергію, розкажіть, коли біг з’явився у вашому житті і зайняв у ньому одне з головних місць?

— Вся історія почалася 12 років тому.Тоді причиною мого захоплення стало запрошення моєї дівчини відвідати тренування з легкої атлетики. Після цього я став регулярно брати участь у спринтах на 50, 100 і 200 метрів, які і стали моїми профільними дистанціями. Пізніше я спробував свої сили і на довгих відстанях, але продовжую залишатися прихильником бігу на короткі дистанції.

— А після чого ви вирішили зайнятися саме тренерською діяльністю і навчати вже інших?

— Мені завжди була цікава тренерська діяльність.Ще до її початку до мене досить часто зверталися знайомі і друзі по допомогу і поради при підготовці до забігів.Але точкою відліку я вважаю момент, коли мій друг, який ніколи не займався спортом, попросив мене підготувати його до напівмарафону за три місяці. Цей випадок, власне, і став початком моєї тренерської роботи з підготовки спортсменів до довгих дистанцій. Пізніше я заснував біговий клуб Power Runners, де зараз проводжу підготовку бігунів на півмарафонські, марафонські і ультрамарафонські дистанції.

— Пам’ятайте свій найскладніший забіг у фізичному та емоційному плані?

— Я не можу виділити один забіг, вони все неповторні своїми результатами, емоціями, сплеском енергії і сили.Я не можу сказати, що спринт складний у фізичному плані, особливо якщо порівнювати його з марафоном. Адже в спринті забіг триває всього 10 секунд, а не кілька годин, як при сорока двох кілометрах. Упевнений, що запам’ятовуються всі забіги, де ти перемагаєш, або ж коли розумієш, що наблизився до своєї максимальної швидкості, або ще коли показав 110% від своєї фізичної форми.

— Пам’ятаєте свій особистий рекорд або досягнення?

— Мій найкращий результат, який я запам’ятав, це навіть не найкращий час, який я показував на дистанціях.Це були мої перші змагання після реанімації. У мене була важка травма голови і стався крововилив у мозок. Лікарі робили трепанацію черепа, після чого я ще 20 днів пролежав у лікарні. Тоді лікарі мені пророкували життя в стилі «овоча», якому заборонені будь-які розумові і фізичні навантаження. Тоді мені ходити дозволяли всього 10-15 хвилин на день на свіжому повітрі. Після всього цього я наново вчився говорити, ходити і бігати. І саме завдяки моїй любові до спорту і бігу я зараз живу нормальним життям. А результат, що запам’ятався найбільше, був уже через три місяці після того, як я потрапив до лікарні. Тоді я взяв участь в обласних змаганнях і пробіг 200 метрів з результатом, який близький до показників кандидатів у майстри спорту.

— Як ви вважаєте, чи можна людину змусити полюбити біг?

— Думаю, що нікого не можна примусити полюбити біг, як і інший вид спорту.Головне, що потрібно і важливо — це показати, наскільки круто і корисно для здоров’я цим займатися. Спорт — це ж час, коли ти можеш побути наодинці з собою. Наприклад, під час бігу на довгі дистанції. У мене в тренувальному плані є ряд вправ, коли двадцять або тридцять хвилин можеш розібратися у своїх думках, деталях, знайти відповіді і рішення проблем, що з’явилися раніше. Більшість людей на початку кидають заняття бігом через те, що з’являються больові відчуття у зв’язках і суглобах, які виникають від неправильної техніки і неправильно підібраних навантажень. Також негативно впливає відсутність зростання результатів і видимого прогресу. Але якщо врахувати всі чинники і навчити людину правильно і безболісно бігати, жоден спортсмен не залишиться байдужим до нього.

— Підкажіть, а де знаходите мотивацію, щоб тренуватися?

— Чесно кажучи, не можу сказати, що я ще шукаю мотивацію.Просто я завжди хотів бути краще, швидше і сильніше, ніж я можу бути. Особливо після травми навіть думок опустити руки і здатися ніколи не було. До того ж моє перше запитання до хірурга після операції було «Лікарю, а коли я зможу знову тренуватися?». Мені подобається, що я займаюся, я отримую приплив енергії і дике задоволення від стану, який відчуваю на тренуваннях і після них. Це непередаване відчуття, коли ти доводиш, що ти можеш переступити особистий бар’єр результатів і поліпшити їх. Моя мотивація — це мої особисті рекорди. Я люблю робити те, чого не робив раніше. Це стосується не тільки змагань з бігу, присідань зі штангою або стрибків у висоту, а й сіх дій та вчинків у моєму житті.

— Які головні помилки ви можете виділити у новачків, які тільки почали тренуватися?

— По-перше, це проблеми, пов’язані з технікою бігу.Також багато хто отримує дискомфорт від неправильно підібраного взуття. Мало хто починає бігати e спеціальних професійних кросівках, не розуміючи, що звичайні кеди часом просто «вбивають» стопи. Ще потрібно пам’ятати про правильність постановки стопи на поверхні, адже від цього можуть страждати зв’язки і сухожилля. Ще потрібно пам’ятати про неправильний розподіл навантажень і надмірне їх збільшення, що також негативно впливає на здоров’я і результати.

— Ви є головним тренером Open Run Day. Розкажіть, як проходять тренування, в чому їх особливість і яких результатів очікуєте від своїх підопічних?

— Спочатку структура цих п’яти тренувань сприймалася не тільки як бігові заняття, але і як практичні семінари або майстер-класи.Я намагаюся давати учасникам не тільки потрібні вправи, але і ділюся власним досвідом, відповідаю на всі питання, особливо від бігунів-початківців. Відразу виділяються люди, які прийшли за підготовкою до потрібного результату, а є і ті, хто приходить заради цікавого спілкування з однодумцями в біговому ком’юніті і бажання стати його частиною. Саме ці моменти впливають на залученість груп людей у тренувальний процес. Також ми приділяємо увагу і розповідаємо про важливість розвитку всіх груп м’язів і опорно-рухового апарату під час підготовки до бігової дистанції. З кожним тренуванням ми намагаємося збільшувати обсяги навантажень, щоб люди не просто отримували нову інформацію, а й росли у своїх результатах і підвищували власний рівень. На прикладі тих, хто пройшов від першого до п’ятого тренування, вже видно прогрес. Звичайно, одного нашого тренування на тиждень недостатньо для повноцінної підготовки до марафону або меншої дистанції, але якщо брати модель і використовувати протягом усього тижня, можуть бути гідні результати.

— Порадьте цікаві місця у Запоріжжі для занять бігом.

— Основне місце, звичайно ж, острів Хортиця.Це національний музей історії запорізького козацтва. Сама Січ унікальна, а ще ж свіже повітря, цікаві маршрути і красиві пейзажі. Також можна побігати в нашому лісництві, а ось центром міста бігати не раджу. Через велику кількість машин, нерівні дороги і вихлопних гази біг не принесе потрібного задоволення.

— Ви плануєте брати участь у цьогорічному Zaporizhstal Half Marathon?Будете покращувати власний результат або підтримувати своїх підопічних?

— Цього року не планую брати участь у самому забігу, але, звісно, буду присутнім на заході як тренер.Приблизно 10-12 чоловік з мого клубу братимуть участь, а я буду сподіватися на поліпшення їх результатів. Серед них є навіть спортсмен, який може потрапити в топ-5 або топ-10. Так що тримаю за них кулаки і запрошую всіх теж до участі.