Максим Чмут: “Художник має буті всебічно розвинутою особистістю, виокремлювати все найпрогресивніше своїм пензлем на полотні”

 

В любом творчестве всегда присутствует что-то необъяснимое, выходящее за рамки нашего понимания. И, наверное, так будет всегда. А ещё творчество даёт творцу и его ценителям неуловимое чувство свободы. Наш корреспондент Саша Неоева познакомилась со львовским художником Максимом Чмутом через Интернет. И задавала вопросы талантливому парню на русском, а Максим же отвечал на украинском. И никакого барьера в их общении не возникло, потому что у людей есть общий интерес – творчество. Видимо, украинских политиков и разжигателей языковой вражды… необхідно також привчати до творчості, щоб вони меньше гризлися. 

 

 

– Расскажи немного о себе. Откуда ты родом?

– Родом я з чарівного міста Лева, це зіграло далеко не останню роль у моїй творчості. Місто де перемішуються народи, ідеолігії і світобачення.

– По каким принципам ты живёшь?

– Завжди мріяв жити моментом тут і зараз, але десь у генах закладено програмування далекого майбутнього. Тому інколи до мети йду напролом, не помічаючи чужих проблем.

 

 

– Когда ты понял, что искусство – это твоё призвание?

– З раннього дитинства я малював і ліпив, в мене не було моменту, коли я зрозумів, я народився таким. Часто в думках я удосконалював реальність, мені хотілось, щоб машини і поїзди літали і не було б ніяких обмежень у тривалості таких польотів.

– Где ты научился искусству и чему ты научился? Или, может, ты – самоучка?

– Вважаю, що потрібна академічна освіта, бо в наш час дуже важко самоорганізуватись. Я ж отримав освіту скульптора, що дає мені можливість краще відчувати об’єм і пластику у живописі.

 

 

– Считаешь ли ты, что профессиональное образование необходимо для того, чтобы добиваться больших результатов?

– Рецепту, напевно, немає. Але можна сказати, що художник має бути всебічно розвинутою особистістю, яка має вникати у основні сфери діяльності людини і виокремлювати все найпрогресивніше і найжиттєдайніше своїм пензлем на полотні.

– Много ли ты рисуешь в день просто так, для себя?

– Так малюю багато, називаю це: “Каляки-маляки”. Тобто просто передаю ідеї лініями і простими формами, а іноді взагалі віддаюсь самим лініям, які відкривають непередбачувані форми з царства підсвідомості.

 

 

– Какую из своих работ ты считаешь удачнее остальных? Почему?

– Робота остання завжди для мене найвдаліша, бо там поєднується весь мій досвід помилок з попередніх робіт.

– Чем ты любишь заниматься в свободное время? Есть ли оно у тебя?

– Люблю активний відпочинок, але іноді граю в шахмати і шашки. Обожнюю свій велосипед, неготовий проміняти його на соціальні види транспорту, навіть коли мороз на вулиці :)

 

 

– Где ты черпаешь вдохновение?

– Натхнення черпаю з книг. Ще в дитинстві перечитав хатню, радянську бібліотеку, яка дісталась від тата. Вразила тоді дуже книга “Лезо Бритви” – Івана Єфремова. Після цього я зважди в пошуку цікавих книг!

 

 

– Над чем работаешь сейчас? Какие планы на будущее?

– Наразі шукаю в собі вільний простір для дії, намагаюсь зібрати свої думки у образи і візуалізувати їх на полотні.