MEGO Международный интернет-портал для амбициозных людей
Проект реалізується за підтримки Програми національних обмінів, що фінансується Європейським Союзом та національним фондом підтримки демократії.
ЧАСТИНА ДРУГА
Наша екскурсія зупинилася на площі Вокзальній. Але чекайте бігти до центру! Зовсім поруч, недалеко від залізничної дороги, знаходиться справжнє природне диво Чернівців – Прут. За різних причин, самі містяни не зовсім охоче відпочивають біля Прута, тому доводиться популяризувати це місце для відпочинку.
Жан Побе разом з командою «DZESTRA» активно працює над тим, щоб чернівчани знали, яким неоціненним ресурсом вони нехтують. З цією метою і був створений проект «Прут заново. Маяк на Пруті». Як будувалася конструкція, навіщо на річці маяк і кому він вказуватиме шлях – читайте далі.
— Розкажіть трохи про історію формації «Dzestra». З чого почалася ваша діяльність?
— Це було приблизно 6 років тому. Перший проект, над яким ми працювали – це був кіноклуб. Він проіснував, рік після нього ми почали робити концерти. Дуже часто це експериментальна, імпровізаційна якась музика, але так само нам цікаві і популярні напрямки: нью-вейв, пост-панк, тобто, в широкому сенсі популярні.
— Які ще проекти реалізувалися завдяки «Dzestra»?
— У нас ще є такий проект, як «Dzestra talks» — платформа культурного діалогу. Ми організовуємо різні лекції, дискусії різні напрямки, які нас цікавили: культурний менеджмент, мистецтво, освіта, соціальний бізнес. Потім був проект, який існував приблизно півтора року, — «Альтернативний кінозал». Ми створили маленьку модель артзалу, орієнтувались на фестивальне, документальне та авторське кіно. Це були легальні покази, у нас були партнери та дистриб’ютори, які ввозять кіно в Україну. Їх було 5-6, ми з ними працювали. А зараз ми почали проект з латвійською організацією «Liepaja Creative», який називається «Like at home». Це проект по дослідженню і порівнянню інтер’єрів приватних і напівприватних просторів двох міст – Чернівців та Лієпаї засобом фотографії. Він продовжується і має закінчитися або цього місяця, або наступного. В кінці проекту проведемо виставки в обох містах. Також будуть випущені артбуки з тими фотографіями. Останній проект, яким ми займаємося цього літа, — «Прут заново», у рамках якого було створення конструкції на березі Прута, яка є, власне, маяком.
— Чи проводяться у вас організаційні збори?
— Загалом, у нас маленька команда. Ми працюємо part-time job, а робота у формації відбувається на волонтерських засадах. Тобто, це не є робота як робота. Чи збираємося ми? Це важко. Одна людина живе в одному місті, інша – в іншому, але ми комунікуємо з більшістю.
— Скільки людей входить у вашу команду?
— Це сім людей, до речі, додався до нашої формації ще один архітектор. У нас є два дизайнери, два фотографи, людина, яка працює з текстами, людина, яка займається фандрайзингом, пошуком якихось ресурсів, і є, власне, я. Я займаюся цими всіма речами одночасно. Керую процесом і працюю над стратегією, створюю імідж цієї організації, своє якесь бачення. На даний момент двоє людей живуть у Німеччині, ще одна дівчина живе у Львові, всі інші – у Чернівцях. В основному, це комунікація через Інтернет і, звісно, коли трапляються якісь події, то ми зустрічаємося і підтримуємо один одного, якщо в цьому є потреба. Якщо є такі речі, які можуть зробити двоє людей, тоді решта не залучаються. Це не постійна діяльність, все залежить від подій, від конкретних завдань.
Спілкуюся із Жаном Побе, засновником фундації Dzestra
— Як інформуєте про свою діяльність містян?
— У нас є партнерські ЗМІ. До того ж, ми розсилаємо прес-релізи, практично по всіх ЗМІ локальних, якщо робимо якійсь події в сусідніх містах. Там теж розсилаємо постери. Зараз готуємо постер на концерт, який відбудеться найближчим часом. Тобто, такі джерела: ЗМІ, соціальні мережі та постери.
— І як містяни використовуватимуть «Маяк»?
— Ми сподіваємося, що до цієї організації підключаться люди, але у нас конкретних планів немає. В нас є мрії, ідеї, які б ми хотіли бачити, щоб інші люди працювали з цією територією, але конкретно зараз у нас немає ще якогось додаткового проекту, бо він і так для нас досить великий. Тобто, і фінансово – бюджет досить великий, й організаційно. Ми маємо плани на наступні два місяці по подіям, які там будуть відбуватися. Це такий пілотний проект, який стане і прикладом одночасно, і зразком для підприємців, щоб вони дивились, як це працює. Для нас це велика штука, а для того, хто має великі інвестиції, це може бути тестом. Крім того, що ми фізично працюємо, зробили точку притяжіння, ми ще працюємо в такому плані медійному, і створюємо нові, досить штучні сенси. Граємося з словами, ідеями – тобто, робота, якої не можна торкнутися, але вона в будь-якому разі є. Це те, що змінить імідж місця і Прута загалом. Ми бачимо, що люди почали говорити про це місце, щойно ми почали з цим працювати . Тобто, якщо підключиться велика кількість людей, бізнесів, ідей, то за невеликі суми можна досягти тих цілей, які ми поставили – покращення іміджу річки.
Висота конструкції — сім з половиною метрів. Матеріал — метал, дерево, бетон.
— Як з’явилась ідея проекту «Прут заново»?
Ми любимо Прут – це перша причина. Друга причина – у нас у Чернівцях був проект, який робила дружня до нас організація «Rosa Collective», який називався «Тимчасова видимість». Це був проект по відкриттю закинутих просторів, які не використовуються містом. Нас було троє, ми працювали у закинутому кінотеатрі, на набережній Прута та у дворику-музею на Кобилянській. Це була своєрідна лабораторія активізму, бо більшість людей не мали досвіду організації. Ми вибрали локацію на Пруті, працювали з нею тоді. Ми робили і вечірку, і кінопоказ, і концерт, маркували простір від центру, до, власне, пляжу, показували, що від центру міста до Прута 25 хвилин пішки і близько 13 хвилин на велосипеді. Нам дуже подобалася індустріальна частина міста – від центру до Прута. Я приводив туди дуже багато людей з різних міст. У мене була мрія. Там є вулиця Прутська, хотілося б, щоб вона стала центром, і, власне, сам Прут як природний ресурс.
Ми хотіли зробити якусь абстракцію, яка б привертала увагу жителів міста до Прута. Було купа ідей, більшість з них такі дурні…Ну, і ця ідея дурна. Вона така для того, щоб створити WOW-ефект, хайп; для того, щоб привернути увагу. Ми цього досягли.
— А чого тоді ідея дурна?
— Ідея дурна, тому що вона дивна. Ставити маяк на березі річки – це дивно. Ми на це розраховували. Але у нас було багато пояснень, коли ми планували проект, більш із них смішні, але є і серйозні. Маяк для того, щоби жителі з різних районів міста орієнтувалися на Прут. Це класно, у нас вийшло. Перша вечірка пройшла, як ми планували, прийшли люди, яких ми хотіли притягнути на Прут, бо зазвичай там відпочивають люди старшого віку та сім’ї. Прийшли молоді люди – вже зовсім інший імідж на фотографіях цього місця. Це, власне, чому маяк. До речі, проект розробляв також учасник нашої організації архітектор Михайло Скидан. Він розробив візуалізацію. В принципі, це могло б бути будь-що інше, якщо би воно виконувало дві функції: створювало імідж, щоб про нього говорили медіа, друге – щоб була платформа, яка б використовувалася як сцена для презентацій, для вечірок тощо. Тобто, ось ці були дві функції, і ми підбирали об’єкти, які б спрацювали.
До того ж, у майбутньому плануємо провести електрику на маяк. Коли це буде, гості нашого міста, що приїжджають потягом, бачитимуть його вночі.
— Маяк на Пруті – це тільки для розваг містян?
— Ні, ми привертаємо увагу не тільки до тих класних штук, які є на пляжі, але й до його проблем. На пляжі немає світла, не вивозиться сміття. Ще проблема – туди заїжджають машини. Ми хочемо перекрити там рух, щоб машин не було в принципі. Сподіваємося, що нам це вдасться – обмежити парковкою, що там є, і все.
