MEGO Международный интернет-портал для амбициозных людей
Проект реалізується за підтримки Програми національних обмінів, що фінансується Європейським Союзом та національним фондом підтримки демократії.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Побачивши Прут, розумієш, що природа Чернівців насправді надзвичайна. Що важливо, тут її дихання можна побачити на кожному кроці. А наша екскурсія продовжується – від берегів швидкого Пруту до самого серця міста –знаменитої вулиці Ольги Кобилянської.
У давнину вона називалася Панською, і ходять легенди, ніби її тротуари підмітали трояндами. Кажуть, селяни, приїжджаючи сюди, змушені були знімати своє взуття і йти вулицею босими, щоб не забруднити бруківку, адже тут прогулювалися прекрасні пані, одягнуті в сукні з довгими шлейфами…
І хоча часи ці давно минули, саме тут, на вулиці Ольги Кобилянської, зустрічаємо справжню пані нашої сучасності – Галину Марараш. Вона – очільниця громадської організації «Успішна Чернівчанка». Як сьогодні виглядають та чим займаються успішні чернівчанки– дізнаємося з інтерв’ю.
— Галино, розкажіть трохи про історію проекту «Успішна Чернівчанка».
— По-перше, рада Вас вітати у нас на Буковині. Тепер стосовно історії. Якщо загадати минуле, то можна багато розказувати, але найяскравішим моментом був перший проектний конкурс «Успішна пані Чернівців». Це був 2003 рік. Завдяки двом ініціативним панянкам, які мали одну цікаву ідею – прагнули на 8 березня не проводити урочисті збори, де жінкам дарують грамоти, гвоздичку і концерт місцевих, самодіяльних , творчих колективів, а вирішили створити такий конкурс. До участі у ньому було запрошено 10 успішних жінок, які відбулися у сфері своєї діяльності – і як мами, і як дружини, і як жінки, які хотіли проявити свої таланти. Саме ці 10 жінок стали основою нашої громадської організації. Згодом пройшло 2-3 конкурси, і вже жінок було 20-30. Виникла ідея створення громадської організації, яка би об’єднала пані для подальшої цікавої роботи. І так організація була створена, не як юридична особа, а просто зібрання жінок. Усі ці жінки обрали мене президентом. І до нині я досі є президентом цієї організації. Далі життя склалося так, що нас стало 50, а з кожним роком – більше і більше, тож виникла ідея, що нам необхідно мати статус юридичної особи. Ми зареєструвалися згідно Статуту, відкрили рахунок в банку. Напрямком нашої діяльності визначили благодійну і культурно-мистецьку роботу. З цією роботою ми вже більше 15 років крокуємо на теренах Чернівців, на теренах Буковини.
Галина Марараш, очільниця громадської організації «Успішна Чернівчанка»
— Як Ви долучились до «Успішної Чернівчанки»?
— Десь з 10 років я займалася танцями, танцювала в ансамблі, ну і, згодом, коли вже прийшло заміжжя, діти, навчання, тема танців залишилася трошки в минулому. І коли мені зателефонували і сказали, що в місті буде такий конкурс, а мені вже було 40 років на той час, я з великою радістю відгукнулася. Я згадала всі свої танцювальні здібності, вивчила красивий циганський танець, виступала з тим танцем у нашому театрі імені Ольги Кобилянської. Глядачі були дуже яскраво налаштовані.
Ми не знали, куди ми йдемо. Але цей конкурс вдався, а я на другий день була зіркою. Я йшла по вулицях міста, у мене брали автографи, інтерв’ю. Людям було цікаво спілкуватися з активними й успішними людьми.
— Як сьогодні проходить конкурс «Успішна пані Чернівців»?
— Для початку, ми почали придумувати більш цікаві теми сценаріїв. Ми вирішили започаткувати гуморні вистави.
Одну із таких вистав представляли богині. Цей конкурс мав жартівливий настрій, тобто, учасниці жартували, щось розповідали, трансформували події минулого до сучасного. Були богині Гера, Діана, Афродіта.
Ще була цікава постановка «Осінь в Чернівцях», в якій зібрали різних відомих персонажів з фільмів. Була у нас летюча миша, Людмила Прокофьєва зі «Службового роману», Проня Прокопівна з «За двома зайцями», Міледі з «Чотири мушкетера». У 2012 році – це був 10 ювілейний конкурс, ми вирішили запросити всіх учасниць попередніх років. Учасниці були як бортпровідниці у часі. На сцені був великий годинник, який показував плин року за роком, а пані розповідали про конкурси минулих років. Кожен конкурс має свою ідею. Ми розказуємо, чого би ми бажали світу.
Але я ще хотіла торкнутися конкурсу 2008 року! Саме в цьому році нашому місту було 600 років. Ми вирішили запросити жінок, які живуть у Чернівцях, але представляють національні меншини. У нас є румунський дім, польський дім, німецький, єврейський, вірменський, російський, буковинський. Це був такий цікавий мікс творчого гарного виходу. Учасниці були в образах пані 100 років тому. Цей вихід мав назву «Панські пльотки на вулиці Панській». Наші пані виходили попліткувати саме на вулицю Панську в ошатних красивих сукнях. Тут прогулювалися красиві пані , йшли до кав’ярні, до книгарні, звучала музика міста. Ну ось така була наша постановка.
— Що стосується благодійності. Яким був найуспішніший благодійний проект, який реалізувала «Успішна чернівчанка»?
— За весь цей час у нас проходив фестиваль «Промінь надії», який об’єднав нас колись. Спочатку ми запрошували до фестивалю діток-сиріт. Ці дітки мали закріплену пані куратора, яка готувала з ними якийсь концертний номер. Вчили діток триматися на сцені, співати, танцювати, привчали до соціуму. Це дуже важливо, бо ця категорія дітей дуже вразлива, бо батьківська та материнська ласка відсутня. Діти з різними долями, вчилися у різних навчальних закладах. Ми з ними зустрічаємося, у соціальних мережах знаходимо. Тішимося, коли діти досягають успіхів.
І в чому смак цього фестивалю? За рахунок спонсорських коштів та квитків ми дарували дітям подарунки, мали змогу відкривати їм рахунки в банку, класти туди певну суму. А коли вони досягали повноліття, знімали ті кошти та мали певний старт уже собі в житті.
А зараз на фестивалі ми беремо не тільки сиріт, а й дітей вимушених переселенців, дітей з родин АТО. Плануємо долучити до цих дітей діточок з фізичними вадами, адже вони також талановиті. У нас є грантовий проект на проведення соціальних заходів, ці кошти ми виділяємо не на організацію фестивалю, а на подарунки дітям.
Цікавий також проект у нас був, коли діти переселенці виступали на фестивалі. Після концерту мами зі сльозами на очах підходили до нас та говорили, що вони навіть не думали, що їхні діти мають такі таланти. Вони щиро дякували нам за нашу працю.
Був ще момент, коли діти батькам дарували вишиванки. Ми шукали кошти через спонсорів, а діти міряли потайки батьківські сорочки. Ми закупили дуже гарні вишиванки. Коли діти зійшли зі сцени, вони несли квіти, а успішні панянки несли вишиванки. Зал встав. А в залі понад дві тисячі глядачів! Я була ведучою того фестивалю і бачила оту потужну хвилю емоцій, сліз, доброти.
— Які ще проекти реалізувались «Чернівчанкою»?
— Ми допомагаємо онкохворим дітям, заробляючи благодійними концертами, організовуємо ярмарки-розпродажі, благодійні аукціони.
Ще ми робимо календарі, де фотомоделями виступають успішні чернівчанки. Календарі реалізовуємо по місту нашим підприємцям і меценатам. Коли ми в цьому році були в Польщі на фестивалі «Буковинські зустрічі», ми провели фотосесію, тож уже десь до зими буде готовий календар. Одна з наших п ані Валентина є дизайнером, вона нам надала цю колекцію одягу. Буде цікавий календар, надіємося його успішно продати. Всі кошти, які ми збираємо, ми перераховуємо до фонду «Подаруй дитині життя» на ліки для онкохворих дітей. Фонд покладає на нас надії і ми багато робимо таких проектів, щоб була змога їм допомагати. А ще ми допомагаємо хлопцям, які зараз у зоні АТО.
Ми організували такий проект, який має назву «Панські дрібнички». Тоді несли з дому все що хто міг: сувеніри, посуд, іграшки. Провели ярмарок, на якому зібрали чималу суму коштів. Ми виходили щомісячно, у будь-яку погоду на Соборну площу, і люди з радістю до нас приходили. Дуже зворушливий момент був, коли старенькі люди просто кидали до скриньки гривню, кажучи: «Хай це нашим хлопцям допоможе». Таким чином ми зібрали одного року більше тридцяти тисяч гривень. У нас є госпіталь, де лежать поранені бійці АТО, ми йшли в гості, а ці кошти приносили тим, хто потребував допомоги. На Великдень придбали кошички, пасочки та писанки, щоб подарувати бійцям АТО в госпіталі. А ще готуємо різні смаколики- голубці, налисники та передаємо туди, на Схід.
— Скільки жінок входять в організацію «Успішна Чернівчанка»?
— В цьому році нас стало 150, ми набираємо обертів, люди знають в місті, люди знають за межами нашої країни , бо ми на базі нашої організації створили такий театр народних традицій «Чернівчанка». Оскільки у нас дуже багато талановитих жінок, які танцюють, співають, можуть зробити якісь режисерські постановки. Ці таланти аж вихлюпуються у нас, ми не можемо сидіти спокійно, мусимо щось творити. Цьогоріч нашому театру вже п’ять років. У цьому році у нас такі красиві дати – 15 років «Успішній Чернівчанці», 10 – фестивалю і 5 років театру.
— Театру? Якому саме?
— На базі нашої організації працює театр народних традицій, з яким ми дуже активно гастролюємо за кордоном. В цьому році був 28 міжнародний фестиваль.
Спілкуюся з Галиною Марараш
— У вас в колективі тільки жінки?
— У нас в колективі не тільки одні жінки, ми ще дуже активно залучили своїх чоловіків. За лаштунками сцени працюють чоловіки. Носять костюми, пересувають меблі. Ми дружні між собою, чоловіки також спілкуються постійно – чи то ремонтують автомобілі, чи ще щось – ми просто не уявляємо собі життя одне без одного. Іноді ми організовуємо весілля нашим дітям, тамада виступає своя, щоб не наймати професійного. Все для себе.
— А діти до вашої громадської організації входять?
— Ми своїх дітей поженили, дехто понароджував дітей. В нас такий колектив – і діти, і внуки. Я до чого веду. Наші діти з нами, хай вони мало виступають на сцені, але роблять одну з нами справу. Я колись була практично мамою, відповідала за двох хлопчиків, які виступали. Вони росли на моїх очах, а зараз один уже закінчив університет. Тобто, ми і діти – одне ціле.
— Хто з місцевих організацій вам допомагає?
— Ми нікого не залучаємо. Все робимо самі в організації фестивалю та постановок. Музику нам ріже та пише дуже обізнаний в інформаційному просторі хлопчина. Знімає, пише, монтує. Тобто, ми не витрачаємо жодної копійки на залучення сторонніх осіб до організації та проведення фестивалю.
— Чи проводяться у вас обов’язкові організаційні збори?
— У мене може народитися сценарій о 12 годині ночі, тоді я можу дзвонити, або ж у нас є такий чат, де ми обмінюємося ідеями. До того ж, два рази на тиждень у нас репетиції і ми постійно бачимося
— А хто за спеціальністю успішні чернівчанки?
— За фахом діяльності у нас всі різні, тобто, в кожній сфері діяльності є своя пані. Я це називаю «наш клан». У перукарнях, у прокуратура, у хімчистках, в спортивних закладах – всюди є наші пані. Я ще раз хочу підкреслити, що всі роки зі всіма учасницями настільки переплелися, що ми всі дружимо, допомагаємо одна одній. Підтримуємо і в радості, і в горі.
