MEGO Международный интернет-портал для амбициозных людей
Проект реалізується за підтримки Програми національних обмінів, що фінансується Європейським Союзом та національним фондом підтримки демократії.
ЧАСТИНА П’ЯТА
Ще п’ять хвилин – і от уже наша екскурсія зупиняється на площі Театральній, де ми бачимо пам’ятник Ользі Кобилянській, яку у Чернівцях дуже люблять і шанують як письменницю, що прославила рідний край. До того ж, у цьому місті жили та писали свої твори такі постаті, як Юрій Федькович, Міхай Емінеску, Пауль Целан, а саме місто свого часу вважалося таємною літературною столицею Європи.
Втім, ці традиції відновлюються і в наш час. Ви чули про міжнародний літературний фестиваль «MERIDIAN CZERNOWITZ»? Якою б не була ваша відповідь, ствердною чи заперечною, — обов’язково радимо до прочитання це інтерв’ю. До речі, одна з локацій цьогорічного фестивалю – площа Театральна.
— Розкажіть, будь ласка, про історію створення вашої громадської організації.
— Ми – громадська організація, яка має назву «Культурний капітал». Заснована вона у Чернівцях у 2010 році. Першим проектом був міжнародний поетичний фестиваль «MERIDIAN CZERNOWITZ», який ми традиційно проводимо в Чернівцях у вересні. Цього року він проходитиме уже восьмий раз.
— Що це за фестиваль?
Цей фестиваль спеціалізується на німецькомовній та українській поезії. Ми запрошуємо поетів із Австрії, Швейцарії, Ізраїлю, Німеччини, Румунії, Молдови, України та Росії.
Чернівці до Другої Світової війни називали таємною літературною столицею Європи, тому що у нас народилося багато письменників – німецькомовних, тих, які писали на ідиші, які прославили Чернівці на увесь світ. Їх було багато, здебільшого єврейського походження, які з початку Другої Світової війни мусили імігрувати. Серед них був Пауль Целан, який тікав від нацистів до Європи. Його ім’ям названий літературний центр, в якому ми знаходимося.
Фестиваль створений ще і для того, щоб довести, що Чернівці – місто не лише мертвих, як нас називають, а й живих поетів. Твориться літературний процес, раз на рік збирається вища літературна еліта світу у нашому містечку. Кожного року ми обираємо фокусні теми, які набирають особливого значення. Минулого року фокусною темою у нас були роковини трагедії у Бабиному Яру. Перед тим, поезія і війна. Цього року будемо говорити про конфлікт пам’яті, бо в Україні, як на Донбасі, так і на Волині, існує такий конфлікт пам’яті між етнічними групами, які мають власну історичну пам’ять. Ми вважаємо, що через такий культурний проект, через культурний діалог, можна вирішити конфлікт пам’яті.
Паралельно на фестивалях ми презентуємо книжки, проводимо театральні перфоменси, музичні концерти, покази відеофільмів.
— Які книжки презентуються на фестивалі?
— Ті, які видає наш центр. Це третій шлях розвитку нашої організації. Вони друкуються у нашому центрі «MERIDIAN CZERNOWITZ». Ми друкуємо топових авторів, які за сумісництвом є нашими близьким друзями. Деякі автори є батьками фестивалю. З авторів є Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Ірена Карпа, Андрій Любка, Дмитро Лазуткін. Ми видаємо їх книжки – прозу, поезію.
— Хто вам допомагає при організації фестивалів?
— Я долучилася до четвертого фестивалю, зараз уже восьмий. Колись, коли засновувався фестиваль, ми шукали підтримки у німецької сторони. Ми знали, що Чернівці, колишнє німецькомовне місто, це може викликати якійсь сентимент у тієї сторони, якоїсь фундації там. Ми звернулися до Гете-інституту у Києві, тобто, це був перший партнер, який надав нам велику підтримку. Фестиваль був масштабний. Долучилися і меценати чернівецькі, і німецька сторона допомагала, вкладалися приватні кошти у розвиток гарної справи. На різних етапах деякі партнери зникали. Деякі з’являлися. На сьогодні ми працюємо з відкритими фундаціями, у нас немає приватних грошей. Нас підтримує міська рада, депутати, які голосують, щоб підтримати фестиваль і включити його у бюджет міста. Беруть участь відкриті фундації, посольства Австрії та Німеччини.
— Як шукаєте волонтерів фестивалю?
— У нас завжди відкриті конкурси. Ми відправляємо заявки у Facebook, пишемо на сайті. Дуже багато людей відгукується з різних точок України. Є волонтери, які спеціально приїздять у Чернівці заради фестивалю. Отримали заявку з Нью-Йорку від дівчини, яка би хотіла долучитися. Але здебільшого це студенти-волонтери із Чернівців, майбутні журналісти та ті, хто вивчає іноземні мови. Якщо людина не знає іноземної мови, ми пропонуємо роботу на сценах. У будь-якому разі, бути волонтером – це бути частиною цього фестивалю, бути залученим до нього.
— Як ви інформуєте про свою діяльність?
— У нас є прес-секретар у корпорації, це Лілія Шутяк. Вона все зробила для того, щоб медійники самі пропонували нам про нас написати. І це прекрасно, бо знайти хороших медіа-партнерів – це проблема. У нас Перший національний веде пряму трансляцію з фестивалю, Громадське радіо, Люкс-ФМ, Інтернет, друковані видання.
Євгенія Лопата, директорка фестивалю, розповідає про підготовку до Meridian Czernowitz-2017
— Чи запрошуєте до участі новачків?
— Андрій Любка долучився до нас, ще будучи дуже молодим. На першому фестивалі він мав п’ятихвилинні читання, на той момент ми з ним потоваришували. Сьогодні він один із п’яти найтоповіших поетів України Тобто, ми робимо все для того, щоб про так званого новачка дізналася вся Україна: проводимо його вечори, організовуємо тури по Україні, робимо промоцію, возимо його за кордон, перекладаємо його тексти. Раніше ми ретельно відбирали цих авторів, як виявилося, з жодним не прогадали .Зараз ми сконцентрувалися на тих топових авторах, з якими ми довше працюємо. Ми робимо те, що приносить суспільну користь і задоволення. Видавництво – це вже більше комерційний проект. З відомими авторами працювати простіше, ніж починати з автором з нуля. У нас просто фізично немає для цього часу і сил. Ми шукали останнім часом молодих авторів, яких би ми хотіли промоутити, але не знайшли.
— Ми знаходимось у літературному центрі Пауля Целана. Що це за місце?
— Так, ми маємо літературний центр Пауля Целана. Його засновано у 2013 році – це є громадський простір, івент-спейс – так само презентації книжок, поетичних читань, відепрезентації, фільми, музичні концерти, тобто ми маємо за мету створювати все для розвитку культури у Чернівцях.
— Як можна використовувати цей громадський простір?
— У нас є куратор, Анастасія Фаєр. Просто може зайти людина з вулиці та сказати: «Добрий день, я хочу провести у вас якийсь захід». Якщо той формат відповідає тому простору, який у нас є, то ми радо приймаємо цю людину і даємо можливість провести цей захід. У нас були різні формати – починаючи від акустичних концертів музики, закінчуючи зовсім незвичайними. У нас був театр ушей із Одеси, люди сиділи із зав’язаними очима та слухали класичну музику. До того всього літературні тексти читалися. Тут проходять воркшопи, займаються семінарами по політичній економіці. Єдине, треба узгодити з куратором час, в який вони хочуть це проводити. Якщо ця дата у нас не зайнята – будь ласка, приходьте. У нас є вся техніка, яка потрібна для заходів – колонки, мікрофони, екрани. Тут може просто хтось зайти, попросити книгу і читати, користуватися Інтернетом, займатися якимись своїми справами. Добре, що є таке місце, де будь-хто може відпочити, попрацювати, провести вільний час.
— Скільки людей працює в вашій організації?
— У нас є троє людей, які працюють цілий рік. Це я, прес-секретар і дизайнер, який постійно займається візуалізацією наших проектів – афіші, певні медійні матеріали.
А при підготовці до фестивалю, десь у травні, до нашої команди долучаються У нас команда фактично з шести людей, які працюють потужно. Ми універсальна команда. Всі люди, які тут працюють – колишні волонтери. Ми приходили на фестиваль, хотіли долучитися до нього, відповідно, якось фатум відбирає найкращих.
— Чи проводите ви обов’язкові організаційні збори?
— Останнім часом ми зустрічаємося кожен день. Є ініціативна група фестивалю: Ігор Помаранцев, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Марк Бєлорусець, Петро Рихло, Сергій Осичук, Йосиф Зісельс, Святослав Померанцев. Вони обговорюють стратегію того, що ми робимо, дають якісь рекомендації. Ми всі зустрічаємося на різних етапах, всі спілкуємося одне з одним, може в цьому і запорука успішного існування нас всіх.
— Яка ще проектна діяльність реалізовується вами?
— Ще є міжнародний проект. Оскільки ми довгий час займалися налагодженням зв’язків України і Європи, ми почали займатися міжнародними проектами. Наприклад, поїздки на міжнародні книжкові виставки. Ми 6 років їздимо на Лейпцігський книжковий ярмарок, який є одним із найстаріших і наймасштабніших подій світу. У нас там є свій стенд. Так само їздимо на книжковий ярмарок у Франкфурт. Таким чином, ми знайомимо іноземного читача з українською культурою, з українським літературним процесом. Показуємо, які ми є насправді. Маємо за мету спростувати пропаганду, яка ведеться в іноземних ЗМІ. Намагаємося вустами письменників показати , що Україна є миролюбивою країною. Тобто, створюємо діалог, такий напрямок, який можна назвати культурною дипломатією, оскільки ми займаємося популяризацією України у Європі.
— Які країни та як плануєте включити у свою міжнародну діяльність?
— Для цього ми знайшли новий привід. Видаємо цікавий роман Сергія Жадана «Інтернат». Це книга, яка розповідає про українсько-російську війну. Це січень 2015 року. Історія про життя цивільного населення, яке одного разу прокинулося і зрозуміло, що було втягнуто у військовий конфлікт. Побачивши за вікном вогонь, який вони розпалили, містяни розуміють, що гасити його прийдеться їм самим. Це історія персонажів, які живуть у Луганській області. Головний герой розуміє, що він опинився на лінії фронту і повинен її перетнути, а для того – повинен зрозуміти, на чиєму боці його дім. Це дуже цікава історія пізнання людиною своєї власної країни, історія набуття самосвідомості, вкоріненості, стабільності. Це – одна із найкращих спроб описати війну в Україні у літературній формі. Важливо, мені особисто, описати не хронічку війни – хто, кого і як, а правду життя тих людей, які там живуть, їх побут; опис блок-постів, які головний герой вимушений перетнути; опис погорілих будинків, де переховуються люди; опис людей, які тиняються, не маючи дому і намагаються тікати, тому що іншого виходу в них не має. Це та книга, яку через сотні років будуть пригадувати. Коли Другу Світову війну описували, то були такі знакові книжки .
Заплановано у 2017-2018 році презентацію цієї книги у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Італії та Іспанії. Це – те, що фіксовано відбудеться. Окрім того, ми займаємося презентацією цієї книги в Америці, Ізраїлі, Канаді. В планах є Австралія, Китай – країни, в яких ми не працювали.
Ще ми створили літературну мережу, вона так і називається «Мережа». Ми об’єднали 33 українських міста для спілкування між громадськими організаціями та культурними діячами України. Власне, ми дали можливість людям знати одне про одного. Наші письменники і поети їхали тією мережею, спілкувалися. Тепер вони знають, якщо хочуть поїхати в те чи інше місто, що там є та чи інша громадська організація.
До речі, ми створили таку інфраструктуру у німецькомовній крані. Тобто, у мене як у менеджера є база контактів у Німеччині, Австрії, Швейцарії, я можу будь-кому написати, що ми проектуємо, нам допоможуть. Нашою метою є створення світової мережі.
