Прогулянка Чернівцями: місто і люди — 9

— Станіславе, розкажи трохи про історію проекту «15х4». Як він відкрився у Чернівцях?

— Це, взагалі кажучи, ініціатива активістів з Харкова. Це вони придумували, це вони, як мовить легенда, збиралися з друзями та обговорювали статті на Вікіпедії – хто та що прочитав. Вони один одному розповідали, але раптом комусь в голову прийшла ідея – створювати з цього повноцінний контент, робити івенти, збиратися не тільки невеличкою групою з друзями, а щоб такі зустрічі ставали повноцінними лекторіями, на кшталт TEDу. Мета, звичайно, — популяризація науки. Тож якщо її популяризувати, то максимально, залучаючи велику кількість народу. Власне, вони почали це робити від 2015 року. Після цього наступний бранш відкрили, здається, в Києві, потім – у Львові, а потім вже і в Чернівцях.  До Чернівців то десь через півроку дійшло.

— Відкрий секрет. Що це за формула – 15 на 4?

— Ніякого секрету немає. Це – наш формат, чотири лекції по п’ятнадцять хвилин. До речі, саме того, що це 15 і того, що це 4, — формат класний. Бо 15 хвилин для лекції достатньо для того, щоб людина зрозуміла, про що йдеться. Є багато людей, які не вірять у те, що щось науково можна розказати за 15 хвилин, бо існує стереотип, ніби лекція повинна тривати півтори години. Але насправді, лекція, що триває 15 хвилин, вимагає від лектора максимальної сконцентрованості. А стосовно чотири – тут акцент на міждисциплінарність. Лекції мають бути дві технарські, дві гуманітарні.

— Як ти став координатором «15х4 Чернівці»?

— Я нічого ніколи не організовував. Я постійно багато допомагав, іноді виступав сам. Але, як любить використовувати цей вислів в різних контекстах мільярдер Річард Бренсон, «втратив цноту» в організаторській діяльності тільки завдяки «15х4». Це поширюється на велику кількість всіляких речей, адже що треба, щоб провести івент? Домовитися за приміщення, в першу чергу. По-друге, оскільки формат передбачає чотири лекції по п’ятнадцять хвилин, треба знайти чотирьох лекторів. Ці лекції теж необхідно відпрацювати, проводити репетиції. До того ж, у наш час неможливо без SMM. А коли я почав цим займатися, не до кінця усвідомлював, у що влізаю.

Але чому я затримався? Знаєш, от один, другий, третій івент проводиш – то кожен раз виникає бажання зробити ще краще.

Станіслав Романюк пояснює специфіку «15х4»

— Чи проводяться у «15х4» організаційні збори?

— Так.  Ми стараємося це робити, хоча, якщо чесно, все постійно виходить спонтанно. Проте, ми проводимо репетиції. Це обов’язково.

— Як ви обираєте лекторів?

— У нас, в Чернівцях, є достатня кількість ініціативної молоді, але їхня діяльність здебільшого пов’язана з культурою, з мистецтвом, абстрактним, експериментальним. Але коли до Чернівців добрався наш формат, то я подумав – ось те, що потрібно! Лектори – здебільшого студенти, які знають напевне, що вони те можуть і знають.

Окрім студентів є аспіранти, професори, викладачі, які в нас читають лекції. Це викладачі, рекомендовані самими студентами. Це дуже велика рідкість, коли їх рекомендують не студенти, адже 15х4 – це один з проявів неформальної освіти.

Яскравий приклад вдалого лекторства – Пауль Францович Пшеничка, викладач фізики в першому ліцеї, він нам читав лекцію про диск Ейлера. До речі, дуже цікава штука. Можу навіть частково продемонструвати сам.

Є учні та випускники шкіл, які без всіляких там університетів мають об’єм знань, який не поступається іноді кандидатам наук. Наявність бажання працювати вирощує таких дітей. Ми збираємо всіх цікавих людей, на івентах завжди класна атмосфера. Як правило, люди самі визивалися на той чи інший івент.

— Чи були лектори, яких не вдалося запросити?

—  Так. Є така дівчина, Ася Казанцева, вона популяризатор науки, вона постійно випускає книжки про молода. Відомий персонаж, можна сказати,  герой нашого часу. Окрім того, що пише книги, вона виступає в різних країнах світу. На жаль, в Чернівцях вона не провела лекцію, бо виступала в великих міста. Я не сильно напрошувався як координатор, щоб вона виступила. Це було би класно, але нічого страшного.

— А як інформуєте про свої івенти?

— На івенти приходять товариші товаришів, або ж люди, які побачили повідомлення в Інтернеті. Роблячи висновок з людей, що приходять, афіші взагалі не працюють. Під час перерви я, організатор цієї тусовки, запитую незнайомих людей: «А як ви дізналися про 15х4?». Усі відповідають – через Інтернет.

— Наскільки велика у вас аудиторія?

— Якщо Харків – місто велике, то і івенти там збирають понад триста-п’ятсот осіб. То, до речі, дуже круто виглядає на фото. Чернівці ж – маленьке місто , але стабільно до ста людей приходить. Останній івент проходив у дворику ратуші. Свіже повітря, неділя, самі розумієте, — прийшло 130 людей. Я вже казав про важливість підготовки лекторів, ми все це знімаємо на відео, викладаємо на ютуб. З цим дуже важко , бо монтувати взагалі ніхто не хоче…

— А чого не хоче?

— Бо це відбирає багато часу, за це ніхто не платить. Знаєте, є анекдот –  «Чого бабулька сидить внизу в ескалаторі? — Педалі крутить». Це, звичайно, не педалі крутить, але все одно дуже важко. Ламаються комп’ютери. Я в першому сезоні запрошував людей з дзеркалками, зайняв всі безкоштовні хмарні сховища, і все. Ніхто не хоче нічого робити. В другому сезоні я вже почав робити  стрім.

— «15х4» — для кого цей проект?

— Вікові категорії – і студенти, і одинадцятикласники, бо я з самого початку почав цим займатися з метою профорієнтації. Ми стараємося вибирати кращих з кращих лекторів, щоб, наприклад, підказати типовому абітурієнту, куди йому поступати. Коли дивишся такі різнопланові лекції 15х4, де простими словами пояснюються складні речі, де будь-яка домогосподарка могла би зрозуміти. Ернест Резерфорд казав, якщо вчений не може пояснити прибиральниці, яка працює у його лабораторії, сенс своєї роботи, то він сам не розуміє, що робить. Зрештою, все складне є комплексом простих речей. Так само, скажімо, адронний колайдер – складніше немає куди, а все просто. Краса у простоті, як і вся наука із її, на перший погляд, важкуватістю. І, власне, популяризувати науку в українських реаліях – це дуже актуально.

— Які теми уже висвітлили у своїх лекціях?

— Дуже, дуже різнопланові. Я проводив лекцію про термоелектрику.  А ще до нас приїжджав з Харкова засновник «15х4» Олександр Гапак, розказував про 15х4 , як вони до того прийшли, як то все облаштовувалося.

Зазвичай перша лекція технарська, друга гуманітарна, потім перерва – хвилин десять.  Третя лекція, зазвичай, приурочена якійсь знаковій науковій  події, яка відбулася. Наприклад, лекція про гравітаційні хвилі проходила після того, як їх зареєстрували. Розповідали, як відкрили та реєстрували це явище.

Була у нас і досить цікава лекція про науковість лайки. Розповідалося, чим відрізняються лайки слов’янських мов від інших, чому виходить так, що без цього ніяк. Жодної лайки ми не почули, натомість, все було максимально науково. Були ще лекції про мирний атом, про Linux, Інтернет, ораторське мистецтво, ДНК, альтернативні джерела енергії, критичне мислення і про вчених загалом. Всі лектори достойно прославляють науку в такому різноплановому ракурсі, тож гідні називатися науковцями!

— А в чому ваша основна відмінність від усіх інших філіалів 15х4?

— Ми найбільш западенський бранш серед усіх западенських браншів! У Чернівцях всі дванадцять івентів були українською. А в Харкові, навіть більше – у Львові – івенти російською. Я з самого початку вирішив проводити українською, тож навіть питань не виникне, якою мовою буде івент. До нас приїжджали лектори з інших міст, іноді теж дуже ломаною українською читали свої лекції, але казали, що це цікавий досвід.

— Чи є можливість відкрити філіал «15х4» у своєму місті?

— Так, в Харкові зацікавлені відкривати якомога більше браншів, бо ми  як волонтерська організація. Іноді бувають такі люди, які повністю віддаються цій справі – «15х4» тримається, по суті, на них. Зараз, от на сьогоднішній день, міст, де проводяться науково-популярні лекторії формату «15х4» вже понад двадцять в різних країнах світу.  Дуже радує, що це витоки українські, це дуже класно.