MEGO Международный интернет-портал для амбициозных людей
Проект реалізується за підтримки Програми національних обмінів, що фінансується Європейським Союзом та національним фондом підтримки демократії.
ЧАСТИНА СЬОМА
А поруч зі старовинною Вірменською церквою знаходиться Лабораторія культури – теж унікальний проект, але зовсім іншого спрямування. Він стосується ревіталізації – популярного зараз явища у різних містах України. Як організаторам вдалося зі старої будівлі зробити сучасний культурний простір – читайте інструкцію.
— Ви займаєтесь проектами з ревіталізації. Розкажіть про них детальніше.
— Ініціативна група – це Дмитро, Максим і я. У нас трьох була ідея перетворити таке напівпідвальне приміщення у культурний простір для молоді, який би був відкритий до всіх. По-перше, це івент-спейс, по-друге, це хаб, бо тут відбуваються різні неформальні зустрічі, тусовки, репетиції, презентації відбуваються. Це ще й офіс лабораторії культури. У нас був проект, який ми запустили Спільнокоштом. Хочемо працювати над ревіталізацією. Це – ось цей двір; набережна Прута, над ним працюємо разом з «DZESTRA»; ще є об’єкт на вулиці Челюскінців – постамент Шіллера. Тобто, постамент є, а пам’ятника немає. Суть проекту така – запросити резидентів із інших міст, редакторів, скульпторів, художників, щоб вони через мистецтво працювали над цим. Таким чином хочемо закликати до покращення життя в спільному просторі. І якщо ми зберемо якусь суму на цей проект, вона буде подвоєна фондом «Відродження».
— З чого почалась історія проекту «Лабораторія культури»?
— Минулого року, влітку, виникла ідея зробити тут щось на безкоштовній основі, щоб усі бажаючі могли щось робити пов’язане з культурою. І якщо їхня діяльність пов’язана з тим, що ми пропагандуємо, їх діяльність не обмежується нічим. Тут були і літературні читання, і покази фільмів, і презентації, і лекції, і зустрічі. Тобто, все, що виключає пропаганду насилля, алкоголю, наркоманії і всього такого.
— І як можна зробити свій захід у стінах «Лабораторії культури»?
— Люди дзвонять і кажуть, що хочуть провести там певний захід. Ми домовляємося про час, дату. Є правила – після заходів прибирати. Щоби все оплачувати – світло, Інтернет тощо, ми беремо за вхід 5-10 гривень. А от за рахунок коштів, які ми отримали за проведення фестивалю «Docudays», ми купили невеличкий проектор і колонки. А все, що тут є, приносять люди. Хтось щось намалював, хтось щось подарував. А взагалі – якщо хочеш щось зробити, треба докласти зусилля, не чекаючи, що хтось поможе, хтось дасть.
— Є якісь правила, обмеження стосовно заходів?
— Звісно. Це обов’язково. У нас є умови. Наприклад, якщо це музична вечірка , то вона повинна закінчитися до 12 години.
— Для кого цей простір?
— Це приміщення ми створювали для молоді, щоб можна було розважатися, нікому не заважаючи. Ми не боїмося, що хтось щось поламає чи ще щось, бо тут немає що ламати. Тобто, це для молоді, ми тут святкуємо день народження з друзями, проводимо різноманітні цікаві заходи.
— Лабораторія культури працює для молоді щоденно?
— Єдиний мінус нашого простору – зимою дуже холодно. Саме тому у нас із кінця листопада і до квітня нічого не проводиться. Хіба що коли хтось із проекту «Твоя країна» мусить взимку десь перечекати на потяг. Ми їх туди приводимо , вмикаємо два каміна і чекають там свого потягу.
Всередині «Лабораторії культури»
— А які проекти були реалізовані «Лабораторією культури»?
— Ми не працюємо в проектах. Це просто простір і все. Це наша отдушина, як говорять російською. Це те, чим ми хочемо займатися у позаробочий час, це те, що не приносить нам абсолютного доходу, але приносить моральне задоволення. Це не є комерційний проект. У нас є волонтери.
