Ярослава Куліш: «Краса – це не головне»

 

Українська краса. Що Ви уявляєте, коли чуєте це слово?
Мабуть, кожна людина має власне бачення краси по-українськи, проте існують і традиційні погляди на це поняття. З давніх-давен українська красуня зображується так – струнка, тендітна, усміхнена. Чорні брови, очі, як зіроньки, коса до пояса – оспівувалась дівчина, яку покохав ліричний герой. Так змальовувалися у картинах українки.

Говорити про це я почала не випадково. Переді мною – Ярослава Куліш. За все своє життя (а це 17 років) дівчина не один раз чула, що вона вродлива та талановита. У своєму арсеналі нагород вона має такі визначні титули, як володарка золотої корони Міні-Міс України 2011, Друга Принцеса Світу 2011, Юна Міс Запоріжжя 2011, Мініславна України 2011.

 

 

Проте дівчина впевнена: краса – це не головне. Найкраще, що є в людині – це її душа та те, як вона ставиться до інших людей. Саме тому Ярослава завжди посміхається і будь-коли готова допомогти.

 

 

У першу чергу увагу привертає сукня. Ніжно-блакитна, вона нагадує весняне небо.

 

 

Ярослава помічає захоплений подив: «Це диво мені мама створила». Дізнаюся: її матір, Вікторія Куліш –  талановита дизайнер, яка створила вже безліч дивовижних колекцій.

 

 

Дівчина відкриває таємницю – деякі деталі, наприклад, вишивку вона допомагає робити власноруч.

 

 

 

Яскраво мерехтить, змінює різні кольори веселки корона, яку красуня виборола у конкурсі…

 

 

Читач може подумати –  чи не запишалася дівчина своєю перемогою занадто?! Ні. Сьогодні Ярослава проводить конкурс для талановитих красунь Запоріжжя, тож має виглядати відповідно. Зараз вона майже не займається модельною діяльністю, проте ділиться досвідом з маленькими учасницями, підтримує їх на сцені, радіє за них чи співчуває їм.

 

 

Коли дивлюся в очі співрозмовниці, помічаю, що виглядають вони аж надто втомленими. Активна участь у житті суспільства залишає відбиток на цій свіжій красі. Окрім постійної участі у конкурсах краси, занять с дітками танцями та допомозі матері, Ярослава ще й бере участь у різноманітних олімпіадах і творчих  роботах, займається наукою та вчиться на золоту медаль!

 

 

Дівчина хоче після закінчення школи вступати на факультет журналістики. І це їй має вдатися, бо вона не звикла так просто зупинятися на шляху до досягнення мети.

 

 

І все ж як чудово, що наша молодь може бути талановитою в усьому!