Жити не можна з`їхати

 

Коли мова йдеться про студентські гуртожитки, дуже часто замислюєшся, а де ж саме ставити кому? Тож можна чи не можна жити? Давайте розберемося з цим питанням у нашому невеликому розслідуванні.

На думку про написання цього матеріалу мене наштовхнула зустріч із ректором М.О. Фроловим. Надзвичайно, але факт: ледь не кожне друге питання було присвячене гуртожиткам. Невже студентів настільки не влаштовує стан місця, де вони мешкають?

Насправді, ситуація не настільки жахлива, якою може здаватися. Для того , щоб не бути голослівною, продемонструю плюси та мінуси, які мені вдалося виявити. Отже, гуртожиток:
+ розташований поруч із університетом — 2-5 хвилин розміреної ходи;
+ у ньому завжди весело, є компанія, є з ким поспілкуватися;
+ завжди є можливість запозичити у сусідів те, чого не вистачає тобі;
+ особистий простір у жодній мірі не зазнає утискань;
— плачевний стан гуртожитку;
— невідомо, чи пощастить тобі з сусідами;
— примусові відпрацювання;
— чергування на блоках і вахтах.

Важливий пункт: дисципліна у гуртожитку. Цей аспект найбільш проблемний, бо саме він викликає безліч суперечок. Декого зовсім не влаштовує суворий комендант, а більш відповідальні студенти розуміють, що без неї будівля вже давно обрушилося б. Як кажуть, вона дотримується порядку та добре виконує свою роботу. Хочеться відзначити – студент не зможе провести до помешкання того, кого тільки забажає. Окрім цього, гуртожиток зачиняється об одинадцятій годині. Звичайно, молодь не дуже задоволена цим, але в цілому студенти навчаються розбиратися з цими проблемами.

Відпрацювання: де-юре

Законодавство України не передбачає відпрацювань за проживання в гуртожитку чи в інших житлових приміщеннях. Конституція України встановлює, що використання примусової праці забороняється. Взагалі, це питання є великою прогалиною в нормативно-правовому регулюванні освітньої галузі, тож вирішено, що регулювати його треба на рівні вишу. Студентам пропонується угода на проживання, в якій ВНЗ визначає такі особливі додаткові умови, як відпрацювання.

Відпрацювання: де-факто

Перший курс має відпрацьовувати 40 годин, а потім кожного наступного року ще 40 годин. Без цього в гуртожиток просто не поселяють. Для багатьох іногородніх студентів дуже не зручно приїжджати влітку. Скарг на цю тему безліч, але умови відпрацювань так і не були пом’якшені. Окрім цього за порушення дисципліни студент також має відпрацювати 40 годин.

Лийся, водице…

Обмежень з використання гарячої води у гуртожитку наразі нема. Але всім відомо, що ціни на комунальні послуги у цьому році значно підскочили вгору, тож: а) якщо студенти не будуть економити – її просто вимкнуть; б) у цьому році будуть введені обмеження щодо часу її використання. Все залежить від фінансів, яких, як завжди, немає. Але хіба це проблема власне студентів?

Хай буде світло!

Щодо обмеження на електроенергію – все просто. Мешканцям гуртожитку забороняється мати мікрохвильові печі, електрочайники, обігрівачі, кип’ятильники. Краще перестрахуватися та проіснувати без цих приладів, ніж сидіти взагалі без світла через те, що проводка перегоріла. Її обіцяють замінити уже котрий рік поспіль, але обіцяного, як то кажуть…

Чи тепло тобі, дівице?

Опалення працює – вмикається в опалювальний сезон (кінець осені), а вимикається аж навесні. Анастасія Баранюк, мешканка гуртожитку, зазначає: «Взимку вмикають опалення в гуртожитках, але його недостатньо ,щоб було зовсім тепло, тому в гуртожитку завжди прохолодно, і доводиться ходити в теплому одязі». Сергій Маловічко, який також живе в «общаге» так коментує цю проблему: «Я живу у кімнаті з панорамними вікнами. Якщо добре заклеїти вікна перед зимою – буде тепло. Звичайно, утеплювати їх потрібно за свій кошт, але це не дорого. В принципі, кімнати влаштовані, як термос, тобто тепло тримають. Але знову ж, це лише у випадку, якщо добре заклеїти вікна. Мені здається, що я в цьому вже майстер».

 

 

А як в інших гуртожитках?

 

Арина Хоружая, студентка Київського НПУ ім. М.П.Драгоманова:

«Мені подобається жити у моєму гуртожитку, бо він один із небагатьох у Києві, в якому працює система блоків – це зручно. Немає величезних черг до санузлів, бо санузел один на дві кімнати. Завжди працює ліфт, зручні кухні. Взагалі, завдяки гуртожитку я відчула, що таке студентське життя. Я знайшла там друзів, які можуть порадити чи допомогти у скрутному становищі. А також можна весело провести час».

 

 

Олексій Бондаренко, студент Харківського Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського:
«Гуртожик – найстаріший із всього студмістечка. Погано, що в нас не блокова, а поверхова система – душ один на весь гуртожиток (спільний), в якому 6 кабінок, стабільно одна з них не працює. Кухні старі, але це не важливо, бо головне у кухні – чистота, якої немає через деяких мешканців. Ці жителі смітять на всьому поверсі, виливають рідкі відходи в сміттєбак, де все це гниє та дуже тхне. Проблеми виникають через те, що люди просто не можуть прибирати за собою. Але мені з моїми сусідами вдалося влаштуватися, тож живемо комфортно.»

 

 

Котова Дар’я, студентка Сімферопольського ТНУ:
«Мені подобається жити у гуртожитку через те, що постійно весело. Можна розважатися, це круто. До речі, з дисципліною у нас, якщо чесно, погано. Все поставлено під особисту відповідальність студентів».

 

 

Це зайвий раз доводить, що проблема не тільки у нашому університеті, а й взагалі майже в усіх гуртожитках України. Ситуацію треба на глобальному, всеукраїнському рівні. Хто її може змінити? Наразі невідомо, але зміни стануться обов’язково. Коли про проблему говориш, її помічають.

Все ж: «Жити не можна, з’їхати» чи «Жити, не можна з’їхати»? Я вважаю, що кому має ставити кожен студент для себе особисто. На кожну перевагу гуртожитку знайдеться свій недолік і навпаки. Хтось звикає боротися з проблемами, вважаючи це лише позачерговим способом повеселитися, а хтось боїться перешкод, вирішуючи знайти квартиру. Хоч як би там не було, чудово, що у вихованців ЗНУ є змога жити поруч з університетом, жити разом, вирішувати спільно проблеми і просто насолоджуватися прекрасною миттю життя – студентством.

Коментарі

Сергій Маловічко:
«Несмотря ни на что, я обожаю свою общажку. Я, как и все студенты, живу на голом энтузиазме. Как говорится «не важно где, главное с кем!»

 

 

Анастасія Баранюк:
«Я дуже люблю гуртожиток, адже за цей час він став для мене другим домом, а найоголовніше — в гуртожитку немає часу нудьгувати та сумувати».